щодо організації та
проведення індивідуального навчання вдома учнів,
які мають вади у
психічному чи фізичному розвитку
Методичні рекомендації підготувала О.В. Чеботарьова -
учитель індивідуального навчання хворих дітей вдома спецшколи-інтернату № 15 м.
Києва для дітей з наслідками поліомієліту та церебральним паралічем
Відповідальна за випуск завідувач сектора
Науково-методичного центру середньої освіти Міністерства освіти і науки України
Л.С. Дробот
І. ОРГАНІЗАЦІЯ ІНДИВІДУАЛЬНОГО НАВЧАННЯ
Індивідуальне навчання організовується відповідно до закону
України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Положення про
індивідуальне навчання в системі загальної середньої освіти», затвердженого
наказом Міністерства освіти України, та інших актів чинного законодавства від
01.07.1993 p. № 230.
Підставою для організації індивідуального навчання хворих
учнів є:
1. Довідка районної лікувально-консультативн0ої комісії за
підписом 3-х членів комісії.
2. Заява батьків з проханням зарахувати учня до школи.
3. Копія свідоцтва про народження дитини.
Двідка
лікувально-консультативної комісії та заява батьків поновлюється щорічно. За
наявності цих документів педагогічна рада вирішує питання про зарахування учня
до школи, яке затверджується місцевим органом державного управління освіти.
Після цього видається наказ по школі «Про зарахування до школи учнів, що
потребують індивідуального навчання в ___ н/році». Копія цього наказу передається
в бухгалтерію місцевого органу державного управління освіти.
Після зарахування учня до школи наказом по школі
призначається вчитель або кілька вчителів для його навчання вдома. У
пояснювальній записці до навчального плану спеціальної загальноосвітньої
школи-інтернату для дітей з наслідками поліомієліту і церебральним паралічем на
1998-1999 навчальний рік сказано, що кількість тижневих годин на індивідуальне
навчання не може бути більшою 0,5 ставки вчителя, тобто в початкових класах -
10 годин, а в середніх та старших - не більше 9 год. Школи, до яких прикріплені
такі учні, повинні вирішувати це питання в місцевому органі державного
управління освіти.Вчитель, який призначений для навчання учня вдома, складає
розклад уроків та графік роботи, який погоджується із заступником директора
школи з навчально-виховної роботи і затверджується директором. Після цього він
доводиться до відома учнів та їхніх батьків. Примірник цих документів
зберігається в заступника директора з навчальної роботи для здійснення перевірки
роботи вчителя.
II. ВЕДЕННЯ ДОКУМЕНТАЦІЇ ВЧИТЕЛЯМИ ІНДИВІДУАЛЬНОГО НАВЧАННЯ
Навчання осіб, які потребують соціальної допомоги та
реабілітації, здійснюється за індивідуальним планом, що складає вчитель, який
проводить навчання з урахуванням психофізичних особливостей учнів.
За рішенням педагогічної ради, щоб не дублювати календарні
плани, учитель записує план у класному журналі обліку занять з даним учнем,
потім проставляється тільки дата проведення занять та оцінки з кожного
предмета. Індивідуальні плани роботи
вчитель складає відповідно до навчальної програми для даного класу.
Складений план перевіряє і затверджує заступник директора з
навчальної роботи. Класний журнал є документом для оплати праці осіб, які
здійснюють індивідуальне навчання. Дата проведення кожного уроку повинна бути
записана в класному журналі. Якщо вчитель проводить спарені уроки, то в журналі
двічі ставиться дата проведення. У класному журналі вчитель залишає графу «Для
приміток». У цій графі записуються заміни уроків іншими вчителями, якщо вони
були. У кінці кожного місяця вчитель індивідуального навчання звітується
заступникові директора з навчальної роботи про виконання програми з даним учнем
Після цього заступник директора складає табель на оплату вчителеві.
У кінці кожного навчального року індивідуальний план роботи
(журнал) з учнем, що навчається вдома, вчитель здає в навчальну частину. Після
перевірки заступником директора з навчальної роботи виконання програми журнал
здається в шкільний архів.
Кожного школяра індивідуального навчання заносять у списки
учнів класу, до якого він прикріплений. Учитель дає відомості про свого учня
класному керівникові або класоводові, який записує одержані відомості про учня
в класному журналі до графи «Відомості про учнів». У шкільному класному журналі
виставляються оцінки тільки за чверть і річні, а також робиться запис рішення
педагогічної ради про переведення учня до наступного класу.
Учитель індивідуального навчання оформляє особову справу на
учня В особовій справі записуються дані про учня, виставляються річні оцінки,
вкладається направлення учня до школи та копія свідоцтва про народження.
Після закінчення учнем 1-го, 4-го та випускного класів у
особовій справі пишеться коротка характеристика на учня. Ведення особових справ
вчителем контролюється заступником директора з навчальної роботи Особові справи
учнів індивідуального навчання зберігаються у секретаря школи.
У щоденнику учня, який веде він сам, якщо може самостійно
писати, записуються домашні завдання. Якщо учень має тяжкі розлади рухів і
писати не може, щоденник заповнює вчитель.
Відповідно до Положення про спеціальну загальноосвітню
школу-інтернат України для дітей з вадами фізичного або розумового розвитку
тривалість уроку у підготовчому класі - 30 хвилин, 1-2-му - 35 хвилин, 3-му -
12-му класах - 40 хвилин. На кожному уроці після 15-20 хвилин занять
проводиться п'ятихвилинна фізпауза з використанням лікувально-коригуючих вправ.
III. ОБСТЕЖЕННЯ ВЧИТЕЛЕМ УЧНІВ, ЯКІ НАВЧАЮТЬСЯ ВДОМА
Перед складанням індивідуального плану роботи з учнем на навчальний
рік учитель повинен ознайомитись із станом рухових функцій верхніх кінцівок
дитини, провести логопедичне обстеження та вивчити інтелектуальний розвиток
дитини.
Тільки після вивчення індивідуальних особливостей учня, на
основі навчальної програми складається план індивідуальної роботи на весь рік
У процесі проведення обстежень учитель звертає увагу на
основні моменти навчальної діяльності учня: працездатність, активність,
цілеспрямованість, наявність або відсутність планових дій. Відмічаються особливості
уваги, пам'яті. При обстеженні пам'яті звертається увага на стан
короткотривалої та довготривалої пам'яті, перевагу механічної або логічної,
стан зорової, слухової і моторної пам'яті. На основі отриманих даних в учителя
складаються уявлення про інтелектуальний розвиток учня з церебральним
паралічем. В усіх випадках визначаються найбільш дефектні і найбільш збережені
функціональні системи і з опорою на останні вчитель будує навчальний процес. У
разі виявлення в учня зниженого інтелекту вчитель радить батькам зробити
обстеження дитини з метою установити діагноз медико-педагогічною комісією.
IV. КОРЕКЦІЙНА СПРЯМОВАНІСТЬ ІНДИВІДУАЛЬНОГО НАВЧАННЯ
Дитячий церебральний параліч за останні роки став одним із
найбільш поширених захворювань центральної нервової системи в дитячому віці в
усіх країнах світу. Це захворювання важко інвалідизує дитину, не тільки
вражаючи рухову систему, а й викликає порушення мови та інтелекту. Якщо дитина
має важкі ураження рухової системи і рука її зовсім не підготовлена до письма,
то рішенням педагогічної ради школи такий учень звільняється від оцінювання
письмових робіт і з ним проводиться усне вивчення грамоти й української мови.
Паралельно з цим проводяться вправи для підготовки руки до письма.
Навчання письму можна починати тільки після підготовки руки
до письма, після розвитку диференційованої діяльності пальців. Тривалий час
перед початком роботи з опанування рухів, потрібних для письма, учень
навчається контролю за роботою м'язів пальців при змиканні кінчиків нігтьових
фалангів І, ІІ, III пальців, почерговому згинанню та розгинанню пальців,
утриманню олівця в повітрі. Далі починається робота зі стабілізації утримання
олівця в пальцях, для чого підбирається максимально вигідне для функції
положення кисті. В цей час учитель та батьки повинні приділити велику увагу
розвиткові дрібної моторики пальців рук. Для цього можна рекомендувати таким
дітям перекладати предмети з однієї коробки в іншу, починаючи від яблук і
закінчуючи горохом, ліпити з пластиліну, глини, а також роботу з мозаїкою.
У період навчання грамоти діти, які не можуть писати, можуть
виконувати завдання на магнітній дошці. Ця робота допомагає вчителеві
перевіряти знання учнів, а учням - розвивати дрібну моторику кистей верхніх
кінцівок.
Кожний урок, який проводить учитель вдома, повинен мати
корекційний характер. Починати урок потрібно з психологічної підготовки
учня до роботи. Після цього обов'язково проводиться логопедична гімнастка.
Вчитель, який працює з хворий учнем на ДЦП, систематично консультується з
логопедом щодо проведення артикуляційної гімнастики. Після 15-20 хвилин уроку
проводиться фізкультхвилинка, яка триває 5 хвилин. Для правильного проведення
фізкультхвилинки потрібно радитися з учителем фізкультури та інструктором ЛФК,
які працюють у школі-інтернаті. Оскільки досягти позитивних результатів у
навчанні хворого учня на ДЦП можна лише за умови співпраці вчителя
індивідуального навчання, логопеда, інструктора ЛФК, вчителя фізкультури,
лікаря школи.
Діти з церебральним паралічем, які навчаються в домашніх умовах,
мають тяжкі порушення рухового апарату. В основному це діти, які прикуті до
ліжка. Вони не мають можливості спілкуватися з однолітками, та чужими дорослими
людьми. Тому зв'язна мова цих дітей часто не розвинута, словниковий запас
бідний. Ці моменти теж повинен врахувати вчитель при складанні індивідуального
плану роботи.
V. ВИКОРИСТАННЯ ДИДАКТИЧНОЇ ГРИ В УМОВАХ
ІНДИВІДУАЛЬНОГО НАВЧАННЯ
Під час проведення занять у початкових класах необхідно
використовувати наочність, роздатковий матеріал, включаючи в урок ігрові
моменти.
Застосування гри та ігрових моментів створює у дітей
бадьорий робочий настрій, сприяє подоланню труднощів, які виникають у них під
час ypоку. Велике значення мають дидактичні ігри з пізнавальної точки зору. У
процесі розв'язання різноманітних завдань в учнів розвиваються такі процеси
мислення, як порівняння, аналіз, синтез.
Під час дидактичних ігор діти систематизують й закріплюють
свої знання про різні ознаки предметів, встановлюють зв'язки між ними,
просторові, часові та інші співвідношення. Учні засвоюють загальні поняття,
збагачують словниковий запас. Дидактичні ігри допомагають розвинути увагу,
зосередженість, волю дітей, чесність, правдивість. Для гри на уроці слід
відводити небагато часу, не більше 4-5 хвилин, щоб, вона не втомлювала дитину.
Використовуються ігри і як засіб психологічної підготовки учнів до уроку, і як
засіб відпочинку після напруженої праці. Тобто гра сприяє доцільності
організації навчальної діяльності учнів.
Для проведення ігор учитель повинен підготувати необхідну
кількість малюнків, таблиць, карток, різних іграшок, предметів тощо. Малюнки
мають бути естетичними, букви й цифри чіткими, геометричні форми фігур
точними.Учні з задоволенням грають на уроці, і це допомагає їм міцніше
засвоювати програмний матеріал.У дітей з церебральним паралічем часто, особливо
на початку навчання їх грамоті, проявляються труднощі при написанні букв.
Найбільш характерною особливістю їх письма може бути його дзеркальність.
Вчитель повинен систематично при навчанні грамоті включати вправи для подолання
цього недоліку.
На уроках української мови
слід використовувати ігри для загального і мовленнєвого розвитку учнів. Ці ігри
грунтуються на мовному матеріалі, але мають на меті не лише мовний, а й
загальний розвиток учнів, зокрема розвиток їх пам'яті, уваги, кмітливості,
вміння класифікувати предмети, порівнювати їх, диференціювати. Ігри, подібні до
таких, як «Що змінилось?», «Чарівний мішок», можуть бути використані не тільки
на уроках української мови, а й на інших.
За допомогою дидактичних ігор на уроках математики
здійснюються такі навчальні завдання: закріплення знань про утворення чисел
першого десятка; розвиток уміння встановлювати кількісні відношення, визначати
склад числа; вправляння в додаванні та відніманні чисел; та ін. Для ефективного
проведення математичних ігор необхідно використовувати цифрові картки, малюнки
з певною кількістю предметів, самі предмети (палички, каштани, горіхи, жолуді
та ін.). Застосування математичних ігор особливе значення має для розумово
відсталих дітей на початковому етапі навчання. Бо їм дуже важко запам'ятати
цифровий матеріал без опори на наочність.
На уроках математики використовуються ігри для лічби та
закріплення понять про число, які допомагають закріпити знання про числовий ряд
(«Лічи далі від любого числа», «Яке число пропущено?», «Живі цифри»),
розвивають уміння встановлювати співвідношення кількості з цифрою («У кого
стільки ж?»).
Більшість учнів, хворих на ДЦП, довго не можуть засвоїти
склад числа. Цей матеріал надзвичайно важливий для засвоєння у 1 класі, тому
«Ігри на закріплення складу числа» допоможуть дітям засвоїти матеріал про склад
числа («Знайди свою пару», «Вгадай» скільки в другій руці» та ін.), і їх
доцільно проводити протягом усього навчання у 1 класі.
Ігри на розвиток та закріплення обчислювальних умінь
доцільно проводити вже з початком вивчення теми «додавання» та «віднімання в
межах першого десятка». Діти люблять такі ігри, як «Мовчанка», «Риболови»,
«Кращий рахівник»,
Ознайомлення з основними ознаками предмета - кольором, розміром
та формою - допомагає дітям повніше сприймати предмети і явища навколишнього
світу, готує їх до усвідомлення поняття про вимірювання величин, до засвоєння
геометричного матеріалу.
VІ. ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ПІДХІД ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТЬ ВДОМА
У київській спецшколі-інтернаті № 15 для дітей з порушенням
опорно-рухового апарату учні, які навчаються вдома, працюють за 3-ма
програмами:
1. За загальноосвітньою (діти з нормальним інтелектом).
2. За ЗПР (діти з затримкою психічного розвитку).
3. За програмою допоміжної школи - діти з незна0чним
ступенем розумової відсталості, а також діти, які за своїм психічним станом не
можуть перебувати в дитячому колективі (діти з психоподібними станами та
епілептичними синдромами).
З учнями, які навчаються за програмою загальноосвітньої
школи та ЗПР, у початковій школі працює один учитель, а починаючи з 5-го класу
- вчителі-предметники. З учнями допоміжних класів з 1-го по 10 клас працює один
учитель-дефектолог.
Для індивiдyaльнoгo навчання вдома дітей допоміжних класів
виділяється 10 годин на тиждень. У зв'язку з тим, що 90% дітей з розумовою
відсталістю хворих на ДЦП мають тяжкі порушення мови - дизартрію, 1 година
відводиться на логопедичну роботу. Перед тим, як розпочати роботу, глибоко
вивчаємо індивідуальні особливості кожної дитини: психічну сферу, пам'ять,
мислення, фізичний стан, зір, мову. Досконало вивчаємо анамнез дитини. Після
цього складаємо індивідуальний план роботи (Див. додаток № 1.)
Якщо діти з ДЦП, які до школи були в дитячих закладах, є
більш-менш підготовленими, з певними уміннями та навичками, то діти з домашньою
формою навчання, внаслідок своїх фізичних і психічних вад, ніяких дитячих
закладів не відвідували і зовсім не підготовлені до школи. У них несформовані
необхідні передумови навчальної діяльності.
Незалежно від форми ДЦП в учнів найбільш характерними
особливостями в руховій сфері є уповільненість і несформованість рухових
функцій, необхідних для оволодіння навчальними і трудовими навичками. У
більшості з них, особливо у перші роки навчання, дуже нестійка хода або вона
зовсім відсутня, погана координація рухів, несформована реакція рівноваги,
часто неприродні, а іноді і вичурні пози тіла, кінцівок, голови. У деяких дітей
порушення моторики ускладнюються насильницькими рухами голови, рук, плечей,
гримасами обличчя і т.д., які особливо ускладнюються при хвилюванні, переляку,
несподіваному зверненні до дитини, а також при спробах виконувати ті чи інші
ціленаправлені дії. Діти мають великі труднощі в оволодінні навичками письма,
самообслуговування і трудовими навичками.
Труднощі при оволодінні навичками письма в учнів з ДЦП
пов'язані перш за все з несформованістю або порушенням хватальних функцій
кисті, що затруднює захоплювання і утримання предмета. Сам акт письма, який
потребує плавного руху кисті, порушений внаслідок слабкості м'язів, розладу
м'язового тонусу кисті, насильницьких рухів, відсутності можливості
послідовного скорочення і розслаблення м'язів кисті. Через це учнї при письмі,
як правило, тримають ручку неправильно, часто в кулаці, письмо виконується
завдяки руху кисті, а іноді використовуються додаткові рухи всією рукою.
Нерівномірність письма особливо виражена в учнів з гіперкінезом, оскільки
насильницькі рухи заважають рухам пальців у момент письма. Враховуючи всі ці
особливості, доцільно проводити серію корекційних вправ та ігор для
розслаблення м'язів руки, ліктя, кисті, пальців, зняття спазмів.
1. Дитина стискає руки в кулак, потім різко відпускає пальці
- настає повне розслаблення. Пальці треба розводити якомога ширше один від
одного.
2. «Піраміда». Стиснувши руки в кулаки, треба натискати
правим кулаком лівий, тобто «будувати піраміду», яка стає все вищою й вищою.
Кулаки треба ставити один на один якомога сильніше.
3. Кругові ритмічні рухи кулачків за годинниковою і проти
годинникової стрілки.
4. Лікті зігнутих рук стоять на столі. Права рука
намагається діставати праве плече, ліва її утримує, перешкоджає. Такий самий
рух виконує й ліва рука.
5. Руки зчеплені в замок перед грудьми. Правою рукою
намагайтеся відвести ліву руку, а лівою - праву.
6. Гра «Допоможи курчаткам». Для цього необхідно обвести
контур рук дитини на папері і в кожному пальчику намалювати курчатко. Уявляємо,
що літає коршун і хоче схопити курча, треба затулити кожне курчатко. Дитина
старається розслабити руку розвести пальчики і накласти на трафаретку так, щоб
затулити кожне курча.
7. Гра «Піаніно». Уявляємо, що ми граємо на піаніно. Дитина
кожним пальчиком натискає на одну клавішу. Можна виготовити трафаретку
(імітовані клавіші).
8. Підняти руки догори долонями до себе, подивитись на них,
опустити. Стежити, щоб руки не згинались у ліктях і не приводились одна до
одної. При геміпарезах треба допомагати дитині у виконанні вправи хворою рукою.
Наведу приклад. Юля П. почала
навчатися в 1 класі, коли дівчинці виповнилось 9 років. Дитина не пересувається
самостійно, з тяжкими гіперкінезами, мозочковою формою ДЦП, тяжкими розладами
мовлення. Юля не мала ніяких навичок письма. Вона не могла почати писати у
звичайних зошитах. Тому було рекомендовано батькам зробити трафаретку, якою б
дитина користувалась на уроках письма. Ця трафаретка складається із плоскої
дощечки, на яку накладається дощечка з прорізами, де дитина писатиме елементи
букв, слова. Зошит фіксується між двома цими дощечками.
Робота розпочалася з підготовки руки до письма, розвитку
діяльності пальців. Спеціально підібраний масаж, вправи для розвитку хватальних
функцій кисті, утримання олівця, ручки в повітрі, розвиток дрібної моторики
пальців рук сприяли навчанню дитини письму. Дитина через кілька місяців
оволоділа необхідними навичками, і ми приступили до роботи з трафареткою. На
трафаретці у прорізі ставили дві крапки, які треба було вертикально з'єднати.
Завдання для дитини спочатку було надзвичайно складним. Кожен урок починався з
психологічної підготовки до роботи: «У тебе повинно все вийти. Все вийде. Нехай
не зараз. Пізніше. Але де ти обов'язково зможеш». Результати було видно вже
через півроку. Дівчинка почала писати палички за заданими крапками.
Використовували ми різні прописи, які пристосовували під нашу трафаретку. На
кінець року дитина почала писати елементи букв та букви.
Особливості навчальної
діяльності дітей з індивідуальною формою навчання, як і всіх дітей з ДЦП,
значною мірою зумовлені тяжкими порушеннями мови. Мова дітей невиразна і мало
зрозуміла для оточуючих. У деяких дітей відмічаються різні насильницькі рухи в
артикуляційному апараті, які особливо яскраво проявляються в усних відповідях і
викликають різні гримаси, неадекватну посмішку, неправильне відкривання рота,
солевації. Тому доцільно виконувати комплекс спеціальних вправ для органів
артикуляційного апарату, які необхідні для виправлення порушень звуковимови.
АРТИКУЛЯЦІЙНІ ВПРАВИ ДЛЯ ЯЗИКА
1. Утримання язика «лопаткою», «голочкою», «чашечкою»
2. Загинання язика на верхню губу, зуби.
3. Утримання язика за верхніми зубами.
4. Утримання язика біля лівого, правого куточка рота.
5. Язик вгору - вниз (на верхню губу - нижню)
6. Язик вправо - вліво (маятник).
7. Кругові рухи язика між щелепами і губами, то справа
наліво, то навпаки
8. Масаж широким язиком твердого піднебіння.
9. Проговорювання приголосних К - Т.
Приміром, Саша К. у 1 допоміжному класі не вимовляв через
нерухливість та інертність язика звуки Л та Р. Та після наполегливої роботи з
дитиною, спеціальною методикою постановки звуків він у кінці 3 допоміжного
класу почав вимовляти звук Л, автоматизував його в мові. Складніше було зі
звуком Р. Він був поставлений через рік, але дитині довго не давалось
автоматизувати його в мові. В іншої
учениці порушення звуковимови посилювались за рахунок дихальних розладів:
мовленнєвий видих коротший, дитина в момент вимови виконує окремі вдихи, мова
скандована, втрачає плавність і виразність. У такому випадку використовувалась
серія дихальних вправ, які ми виконували під приємну музику.
1. Тренування діафрагмального дихання (вправи проводяться
лежачі на спині). Розслабитися, покласти одну руку на груди, другу - на живіт
для контролю за рухами м'язів. На вдих передня частина живота піднімається,
грудна клітка повинна бути максимально нерухома. Видих уповільнюється з вимовою
глухих приголосних С, Ш. Передня стінка живота поступово втягується («М'ячик»
то надувається, то «втягується»);
2. Виконуємо, сидячи на стільці прямо:
а) вдих і видих через ніс;
б) вдих через ніс, видих через рот;
в) вдих через рот, видих через ніс;
г) вдих глибокий у супроводженні рук у сторони, вгору, видих
- у супроводженні рухів рук у початкове положення.
3. На видосі - довга вимова
а) звука М;
б) голосних А, ОУ, Е, И;
в) складів, слів із вивченим звуком;
г) рахунок до 5-ти, 10-ти і назад, таблиця множення;
д) вимова на кожному видосі віршів, скоромовок.
Для дітей, хворих на ДЦП, характерні розлади зору. Тому
рекомендуємо такі корекційні вправи, які дають позитивні результат в роботі з
нашими учнями.
1. Закрити, відкрити очі (до речі, закрити очі виявилось
дуже складним завданням Діти закривають очі руками, або відвертаються)
2. Не змінюючи положення голови, подивитись на стелю, вліво,
вправо, на підлогу.
3. Не змінюючи положення голови, описати в повітрі коло,
трикутник. квадрат, цифру 8.
4. Подивитись на ліве, праве плече.
5. Закрити очі по черзі, спочатку ліве, потім - праве око.
У зв'язку з мовленнєвим
недорозвиненням дітей з порушеннями опорно-рухового апарату та своєрідністю
емоційно-вольової сфери ми організовуємо заняття так, щоб навчальна діяльність
учня була викликана мотивами і потребами, доступними, зрозумілими дітям.
Наприклад, дитині необхідно дізнатися, що написано під малюнком, прочитати
слово, впізнати букву, щоб правильно прочитати слово, якщо інші букви відомі,
прочитати відгадку до загадки, записати відгадку. Підбираємо такі дидактичні
ігри, які вимагають від учнів індивідуальних відповідей Приміром, на уроці
читання в 1 допоміжному класі в період навчання грамоті використовуємо такі
ігри та вправи:
У підготовчий період корисно
використовувати як сюжетно-рольові ігри, так і дидактичні. Вони спонукають
учнів у процесі виконання різних ролей до мовного спілкування, що сприяє
продуктивному розвитку їх мови і мислення. До змісту сюжетно-рольових ігор
включаються ігри про працю дорослих і дітей, про сім'ю і сімейні стосунки,
використання різноманітних дидактичних ігор допомагає нам виправити недоліки
слухового і зорового сприймання, просторової орієнтації, скоригувати
некоординованість дрібних м'язів кисті руки. Наприклад, гра з мозаїкою, доміно,
різними предметами типу квасолі, кульок, ґудзиків, лічильних паличок тощо
проводиться з метою, щоб у дітей сформувались правильні уявлення про
навколишній світ та мовні явища; процес повноцінного сприймання має опиратися
на зорові, слухові та кінестетичні відчуття дитини. Тільки за такої умови ця
категорія дітей, у діяльність яких на початковому етапі базується на
предметно-чуттєвій основі, опанує тими знаннями і вміннями, які необхідні для
подальшого навчання грамоті. Велика увага приділяється розвитку усної мови,
який здійснюється на уроках читання і письма. Мова дітей примітивна, бідна.
Важливо зібрати дані про готовність учнів до опанування грамотою і уважно
проаналізувати ці дані спільно з логопедом, лікарем (дитячим психоневрологом) Від
цього залежить вибір доцільної методики навчання учня грамоті з урахуванням
знань, умінь та життєвого досвіду, здійснення індивідуального підходу до учнів
з метою максимального використання збережених функцій і виявленого обсягу знань
і умінь та вчасного виправлення конкретних недоліків мови, мислення, моторики,
сприймань, уваги, розробки індивідуальних занять.
Дітям, які навчаються вдома, особливо важко усвідомлювати
зміст прочитаного, дії, тому що ця категорія дітей сприймає світ в основному
очима батьків та вчителя. Тому ми застосовуємо різноманітні види мовної та
розумової діяльності: жива бесіда, гра, розповідь, малюнки, картини, діафільми
слайди, грамзаписи.
Не втратити жодної дитини -
такий девіз наших учителів. Скористайтеся запропонованим вище матеріалом. У
Вашій уяві вже постали різні долі ваших вихованців. Проведіть бесіду з
батьками, щоб батьки відчули і повірили: Ви - для їхніх дітей.
Немає коментарів:
Дописати коментар